Гади є?

Чуваки, всьо чотко,

Чуваки, гей дана-дана,

Чуваки, всьо чотко!

«За легендою, Святий Патрік вигнав з Ірландії всіх змій. От ми тікали, тікали й до Харкова добігли», – шуткує на початку концерту клавішник гурту «Брати Гадюкіни». 17-го березня у пивному ресторані «Пробка» було зелено. Заклад прикрасили до Дня Святого Патріка, але присутні переймалися не тим, аби більше випити, а тим, щоб скоріше насолодитися виступом легенди української рок-сцени – гурту «Брати Гадюкіни» («Гади»). Хоча одне другому зовсім не заважало.

Гурт з’явився ще у далекому 1988-му. Після стрімкого злету він припинив своє існування більш ніж на десять років. У 2006-му музиканти зібралися знов, але довго працювати не вийшло. 3 серпня 2009 року не стало Сергія Кузьминського («Кузі») – вокаліста та лідера гурту. Знову настав період тиші «Гадів». За два роки після смерті «Кузі» музиканти зіграли концерт його пам’яті, у якому взяли участь й інші українські рок-гурти. У 2013 році «Брати» зібралися разом. Зараз гурт активно гастролює. Музиканти відкрили для себе по-новому харківську публіку, тому відвідують наше місто вже не вперше.

Гумор та фірмовий саунд – ось що привезли із собою «Брати Гадюкіни». Біля кожного з музикантів стоїть мікрофон, п’ятірка вже на сцені. Почали одразу з добре знаних хітів: «Було не любити» та «Звьоздочка моя». Відверті тексти, написані суржиком, відображують колорит життя людей кінця 80-х – початку 90-х років. Час складний, переломний, але по-своєму романтичний. Як же інакше, коли ти молодий, повний сил та енергії?! Сьогодні на танцполі «Пробки» присутні люди кількох поколінь. Це і чоловік, якому вже за сорок, з платівкою «Ми – хлопці з Бандерштадту» (до речі, альбому минулого року виповнилось двадцять п’ять!), батько віком років тридцяти із малим сином. Студенти та підлітки, люди різного стилю життя та статків – усі вони сьогодні мають один статус – слухача культової музики. Пісні «Жаба» та «Дівчина з Коломиї» ще більше заводять публіку. Заграючи до аудиторії, Ігор, басист гурту, питає, чи любить вона рок. Звісно, що так!

Одну композицію змінює інша. Настає час «Наркомани на городі», і танцпол шаленіє, вигукуючи слова пісні. «Дякуємо, Пробочка», – звертається до зали Ігор. Гурт грає ще декілька запальних та кумедних пісень. Ось вже за мікрофоном пан Павло співає «Роксоляна». До речі, клавішник цього вечора був на висоті. Що він тільки не виробляв. Ще б пак! Роки консерваторії за спиною даються взнаки.

Наступними звучать ще кілька фірмових композицій, серед яких «Карпати програли в футбол», «Ми хлопці з Бандерштадту» та «Файне місто Тернопіль». Кожна з них по-своєму колоритна, це розповідь про життя окремого регіону. У них біль за улюблену команду та юнацькі витівки, повага до батьків та любов до Батьківщини. «Ми переможемо, ворог буде розбитий, повторюємо це, як мантру», – звертається гурт до слухача. Пісня «Чуваки, всьо чотко!» вкотре підіймає публіку на вуха. Михайло звертається до зали: «Сало є, м’ясо є, пиво є?». Аудиторія відповідає ствердно. Гірким уроком молодого життя лунає пісня «117 стаття».

Музиканти низько вклонилися, і ладні вже йти зі сцени, але де там. А як же на біс? Звісно, звісно, буде. «Файне місто Тернопіль», що звучить наостанок, зайвий раз доводить, що у душі музиканти ще молоді. Незважаючи на сиве волосся, гурт не лишив попіл на сцені.

Команда «ІМХО» із задоволенням поспілкувалася з музикантами гурту «Брати Гадюкіни».

Ви вже не вперше у «Пробці». Які враження від попередніх виступів?

Нам сподобалося, бо емоції зашкалювали і в нас, і в публіки. Наше рідне місто – то Львів, і ми вважали, що більш популярні та відомі на Західній Україні, але з приїздом у «Пробку» ми зрозуміли, що відвідуємо ще один дім. Насправді нам дуже важливо, що нас так приймають тут. Я зрозумів, що Україна єдина, є форпости, на які ми розраховуємо, де нас люблять, де ми любимо. Безперечно, наша країна буде щаслива!

Ще якась думка?

Ні, ні, все правильно. Дуже важливо те, що люди роблять атмосферу. Я бачу по афішах, які музиканти приїжджають, це світлі, хороші люди. Вражає те, що концерти відвідують різні вікові категорії: від двадцяти й до дідусів.

Ви деякий час не мали виступів. Наскільки складно було зібратися й заграти знову?

Справа в тому, що як людині є що сказати, то треба говорити. Власне, настав такий час. У «Гадюкіних» так завжди: як немає, що сказати, то не говорять. Коли є історія, яку ти маєш розповісти людям, то ти її розповідаєш. Розширюється віковий ценз – значить це потрібно людям. Для нас це щастя.

Чи мали Ви концерти у зоні АТО, та які враження вони залишили?

У минулому році мали. Технічно у нас великий колектив. Якщо покласти руку на серце, то ми не знали, як це зробити якісно. Ми відкинули всі комплекси і поїхали просто на емоції. Нас четверо і директор. Сіли у авто та поїхали. Емоційно це зовсім інакша атмосфера, бо ти не маєш права зробити жодної фальшивої ноти, дивишся в очі і все розумієш. Ми були в таких містах, куди інші музиканти не доїжджали. Для воїнів це було, дійсно, свято. Вони тільки приїхали з «передка», і тут на концерті ми відчували ту емоцію і посмішку. Чому це важливо? Тому що ця посмішка і принесе перемогу країні.

Проста, але разом з тим цікава, чесна лірика, десь відверта, десь горстка та жорстка. Вона наповнена гумором та іронією, вчить нас дивитися на життя без окулярів. Принципи та смаки, любов та зрада, повага до батьків та любов до Батьківщини є темами «Братів Гадюкіних». Саме з цього складається наш життєвий шлях. Творчість легендарного гурту закликає нас цінувати миті радості та не вішати носа, коли не все йде до ладу, бо у цьому і є формула щастя, імхо.

© Олег Пічугін

Фото: Олег Чернишов

Читайте также:

  • Поющие овощи 3 марта в арт-клубе «Корова» днепропетровская группа «Гражданин Топинамбур» презентовала свой 4-й альбом под названием «Улыбаясь по дороге в банк» в Харькове! Предыдущие альбомы тоже имели столь необычные названия «Друг семьи» (2009), […]
  • Бумбокс и «Люди» 29 октября в харьковском Дворце Спорта состоялось выступление одной из самых успешных и популярных украинских музыкальных групп – «Бумбокс». Концерт в поддержку нового макси-сингла «Люди» стал завершающим в гастрольном турне, которое […]
  • Приступ прогрессивной истерии 4 июня в рок-андеграунд клубе «Аkuna Matata» состоялся выброс прогрессивной и тяжелой музыки. Хедлайнером этого события стала киевская группа STEREOISTERIKA. В составе группы 3 участника – Песоцкий Владимир (гитара, вокал), Песоцкий […]

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *